Жила Вкраїна.

Плакала, стогнала

Проте я твердо свідчити берусь:

За всі віки безхліб’ям не загнала

Нікого в землю Україна-Русь.

Від тих часів, коли з’явилось рало,

Голодних мук не відало село.

Хай неврожай – та люди не вмирали:

З двадцятим віком лихо це прийшло.

З метою вшанування пам’яті жертв голодоморів у закладах освіти пройшло інформаційне висвітлення вшанування пам’яті жертв Голодомору1932-1933 років – геноциду українського народу, голодоморів 1921-1923 років i 1946-1947 років під гаслом: «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борися за Україну та підтримуй воїнів»: флешмоб «Вічна пам’ять змореним голодом», години пам’яті «З присвятою замордованим голодом…»,«Ціна хліба – життя»,«Жнива скорботи», «Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни», відеолекторії «Під подихом голодної смерті», «Є пам’ять, якій не буде кінця», перегляд та обговорення презентацій, відеозаписів очевидців голодомору 1932-1933 рр. «Минуле стукає в наші серця», «Пам’ятаємо, не забуваємо…», тематичні бесіди «Голгофа голодної смерті», «Запали свічку…», експозиція «Жнива скорботи. Голодомор мовою фактів». Особливу увагу приділено поширенню знань про трагічні сторінки історії нашої країни, осмисленню обставин виникнення, перебігу та наслідків творення голоду тоталітарним режимом.

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Хай світло від свічки у небо летить

Хоча б одну душу зігріє в цю мить

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.